Пантасан

• Порошок для приготування розчину для інфузійного введення Пантасан у флаконах, у картонній пачці вкладений 1 флакон з порошком в комплекті з ампулою розчинника.
• Таблетки, вкриті кишковорозчинною оболонкою, Пантасан в стрипах по 10 штук, в картонну пачку вкладені 1 або 3 стрипи.

1 флакон препарату Пантасан містить:

• Пантопразолу натрію сесквігідрату (в перерахунку на пантопразол) - 40 мг;
• Додаткові інгредієнти.

1 таблетка, вкрита кишковорозчинною оболонкою, Пантасан містить:

• Пантопразолу натрію сесквігідрату (в перерахунку на пантопразол) - 40 мг;
• Додаткові інгредієнти.

Пантасан - блокатор шлункової секреції. Ліки Пантасан містять активний компонент пантопразол - речовина гнітюче активність Н + -К + -АТФази в парієтальних клітинах шлунка. Пантопразол блокує останню фазу секреції соляної кислоти, зменшує рівень базальної секреції незалежно від подразника. Пригнічення є дозозалежним і впливає на базальну та стимульовану секрецію шлункового соку. Застосування пантопразолу, як і у випадку з іншими інгібіторами протонного насоса та інгібіторами Н2-рецепторів, знижує кислотність у шлунку і таким чином збільшує секрецію гастрину пропорційно до зниження кислотності. Збільшення секреції гастрину є оборотним. Пантопразол володіє деякою протимікробною активністю відносно Helicobacter pylori, а також підсилює антихелікобактерну активність інших засобів. При застосуванні пантопразолу підвищується рівень гастрину натщесерце. При нетривалому застосуванні він у більшості випадків не перевищує верхньої межі норми. Надмірне його підвищення виникає тільки в рідкісних випадках.

Іноді при довготривалому лікуванні спостерігається слабке або помірне збільшення специфічних ендокринних (ECL) клітин у шлунку (подібно до аденоматоїдної гіперплазії).  Однак, згідно з проведеними на даний момент дослідженнями, утворення клітин-попередників нейроендокринних пухлин (атипова гіперплазія) або нейроендокринних пухлин шлунка, які було виявлено у дослідженнях на тваринах, у людей не спостерігалося.

Інструкція повідомляє, що терапевтичний ефект пантопразолу розвивається протягом 30-60 хвилин і триває протягом 24 годин.

При пероральному прийомі пантопразол швидко абсорбується в кишечнику. Абсолютна біодоступність пантопразолу досягає 77%, пік плазмової концентрації відзначається через 2-4 години після прийому всередину. Одночасний прийом їжі не впливає на АUC або Cmax у плазмі крові, а, відповідно, і на біодоступність. Для пантопразолу характерна висока ступінь зв'язку з білками плазми (близько 98%). Пантопразол практично не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Активний компонент препарату Пантасан метаболізується в печінці та виводиться нирками переважно у вигляді метаболітів.

Період напіввиведення пантопразолу досягає 60 хвилин, у пацієнтів з порушенням функцій печінки період напіввиведення може збільшуватися до 7-9 годин, у пацієнтів з порушенням функцій нирок період напіввиведення пантопразолу практично не змінюється, проте може збільшуватися період напіввиведення основного метаболіту.

Пантасан застосовують для терапії пацієнтів, які страждають на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки та шлунку, пептическим рефлюкс-езофагітом, а також синдромом Золлінгера-Еллісона.

Пантасан в формі таблеток, вкритих кишковорозчинною оболонкою, може застосовуватися в комплексній терапії пацієнтів, які страждають виразкою дванадцятипалої кишки та шлунку, асоційованої з Helicobacter pylori.

Порошок для приготування розчину для парентерального застосування Пантасан 40 мг:

Препарат призначений для приготування розчину для внутрішньовенного крапельного введення. Для приготування розчину для парентерального введення вміст флакона слід розчинити в 10 мл 0,9% розчину натрію хлориду. Після цього отриманий розчин розчиняють в 100 мл 5% розчину глюкози або 0,9% розчину натрію хлориду. Тривалість внутрішньовенного крапельного введення 100 мл готового розчину повинна становити не менше 20 хвилин. У готовому розчині можливе утворення преципітатів, тому розчин слід вводити тільки через системи, що мають спеціальний фільтр. Перед підключенням системи до флакону з препаратом, слід заповнити систему розчином, який був використаний для приготування інфузійного розчину препарату Пантасан (0,9% розчином натрію хлориду або 5% розчином глюкози відповідно). Тривалість терапії та дози пантопразолу визначає лікар.

Середнє рекомендоване дозування препарату Пантасан становить 40 мг пантопразолу 1-2 рази на день.

Середня рекомендована тривалість терапії становить від 7 до 10 днів.

Для тривалого лікування пацієнтам з синдромом Золлінгера-Еллісона, як правило, рекомендується призначати препарат в дозі 80 мг пантопразолу кожні 12 годин. Поступово дозу можна збільшити до 120 мг пантопразолу кожні 12 годин або 80 мг пантопразолу кожні 8 годин.

Максимальна рекомендована добова доза пантопразолу становить 240 мг.

Пацієнтам з кровоточить виразку, як правило, призначають болюсне введення 80мг пантопразолу. Далі переходять на внутрішньовенне крапельне введення пантопразолу зі швидкістю 8 мг / год. Після парентерального застосування препарату Пантасан лікування можна продовжити пероральної формою препарату.

Таблетки, вкриті кишковорозчинною оболонкою, Пантасан 40 мг:

Препарат призначений для перорального застосування. Таблетки, вкриті кишковорозчинною оболонкою, слід приймати цілими, оскільки подрібнення може привести до зміни фармакокінетичного профілю пантопразолу. Таблетки Пантасан, як правило, рекомендується приймати перед або безпосередньо під час прийому їжі. Тривалість терапії, а також дози пантопразолу визначає лікар.

Пацієнтам з виразковою хворобою дванадцятипалої кишки та шлунку, як правило, призначають прийом 1 таблетки препарату Пантасан на добу.

Рекомендована тривалість терапії становить від 2 до 6 тижнів.

У схемах ерадикації Helicobacter pylori пантопразол, як правило, призначають у дозі 40 мг двічі на добу.

Тривалість прийому пантопразолу в схемах ерадикації Helicobacter pylori становить 7 днів.

Пацієнтам з гастроезофагеальної рефлюксної хворобою (герх), як правило, призначають прийом 1 таблетки препарату Пантасан на добу.

Тривалість терапії пацієнтів з гастроезофагеальної рефлюксної хворобою і викликаний нею рефлюкс-езофагіт становить, як правило, від 4 до 8 тижнів. Для підтримуючої терапії пантопразол приймають в тій же дозі протягом тривалого терміну (до 12 місяців).

Пацієнтам з синдромом Золлінгера-Еллісона, як правило, призначають пантопразол в початковій дозі 40 мг тричі на добу. При необхідності дозу пантопразолу можна збільшити. Тривалість лікування залежить від клінічної необхідності.

Пацієнтам з хронічним гіперацидному гастритом в період загострення, як правило, призначають по 1-2 таблетки препарату Пантасан на добу.

Тривалість терапії при загостренні гиперацидного хронічного гастриту, як правило, становить 2-3 тижні. Чи ефективне застосування препарату при панкреатиті запитуйте у лікаря.

Пацієнти літнього віку не потребують корекції дози.

Можна Пантасан купити за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за привабливою вартістю. Актуальна на Пантасан ціна вказана в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.

Пантасан, як правило, непогано переноситься пацієнтами. В окремих випадках можливий розвиток таких небажаних ефектів, обумовлених прийомом пантопразолу:

• З боку нервової системи: тремор, головний біль, депресивні стани, запаморочення, зниження гостроти зору, світлобоязнь, шум у вухах.
• З боку шлунково-кишкового тракту і печінки: біль в ділянці живота, диспепсичні явища, нудота, порушення стільця, блювота, метеоризм, сухість слизової оболонки рота, жовтяниця, холестаз, печінкова недостатність, підвищення рівня печінкових ферментів.
• З боку системи крові: еозинофілія.
• Алергічні реакції: кропив'янка, свербіж шкіри, алергічний риніт, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, фотосенсибілізація, синдром Лайєлла, набряк Квінке.
• Інші: біль у грудній клітці, біль у м'язах, інтерстиціальний нефрит, гіперглікемія, гіперхолестеринемія і гіперліпопротеїнемія. При парентеральному введенні можливий розвиток болю в області введення і флебіту. Крім того, можливе підвищення температури тіла і розвиток периферичних набряків.

Пантасан не призначають пацієнтам з відомою гіперчутливістю до пантопразолу.

Пантасан не застосовують для терапії пацієнтів з порушеннями функцій нирок, а також гепатитом або цирозом печінки з печінковою недостатністю.

Пантасан не рекомендується використовувати в педіатричній практиці. Дітям старше 12 років пантопразол можна призначати тільки після ретельного аналізу співвідношення ризиків і користі.

Перед початком терапії пантопразолом слід виключити наявність злоякісних новоутворень стравоходу і шлунка (при наявності злоякісних новоутворень не слід застосовувати препарат Пантасан).

Пантасан не використовують для терапії пацієнтів з невиразкової диспепсією.

Обережність слід дотримувати, призначаючи Пантасан пацієнтам зі зниженою функцією нирок.

При тривалому лікуванні, особливо понад рік, пацієнти мають перебувати під постійним наглядом.

В період прийому пантопразолу слід утриматися від керування автомобілем та потенційно небезпечними механізмами.

Пантасан не слід призначати вагітним жінкам у зв'язку з відсутністю клінічного досвіду застосування пантопразолу у даній категорії пацієнтів.

В період лактації рекомендується відмінити грудне вигодовування до початку терапії препаратом Пантасан.

Пантасан при одночасному застосуванні може зменшувати рН-залежну абсорбцію речовин, в тому числі кетоконазолу.

Пацієнтам, які приймають антикоагулянти, фенпрокумон, варфарин, рекомендується проводити лабораторні тести на функцію згортання тромбоцитів на початку, наприкінці та у разі нерегулярного лікування пантопразолом.

Сумісне застосування пантопразолу з варфарином або фенпрокумоном не впливало на фармакокінетику варфарину, фенпрокумону або МНІ (міжнародний нормалізований індекс). Однак повідомлялось про підвищення МНІ та подовження протромбінового часу, що можуть призвести до розвитку патологічної кровотечі та навіть смерті.

Одночасне застосування пантопразолу разом з високими дозами метотрексату (наприклад, 300 мг) може підвищувати та подовжувати рівні метотрексату та/або його метаболіту гідрометотрексату  у сироватці крові, що може спричиняти токсичність.

При застосуванні завищених доз пантопразолу у пацієнтів відзначається розвиток підвищеної збудливості, атаксії і тремору кінцівок.
Специфічного антидоту немає. При підозрі на передозування пантопразола показано проведення симптоматичної терапії.

Проведення гемодіалізу неефективне при передозуванні пантопразолу.

Препарат Пантасан незалежно від форми випуску можна застосовувати протягом 2 років після виготовлення за умови зберігання в оригінальній упаковці в приміщеннях з температурним режимом від 15 до 25 градусів Цельсія.

Готовий інфузійний розчин слід зберігати не більше 6 годин при кімнатній температурі.