Магнію сульфат

Склад

Порошок:

• діюча речовина: magnesium sulfate;
• 1 контейнер або саше містить магнію сульфату 25 м

Розчин:

• діюча речовина: magnesium sulfate;
• 1 мл 250 мг магнію сульфату гептагідрату;
• допоміжні речовини: натрію гідроксид, вода для ін'єкцій.

Форма випуску

Порошок для приготування розчину для орального застосування (по 25 г порошку в контейнері пластмасовому або саше).

Розчин для ін'єкцій (по 5 мл або 10 мл в ампулах поліетиленових № 10 № 50 або № 100).

Основні фізико-хімічні властивості

Порошок: кристалічний порошок білого кольору або блискучі безбарвні кристали.

Розчин для внутрішньом'язового або внутрішньовенного введення: прозора безбарвна рідина.

Фармакодинаміка

Прийом всередину препарату в пакетиках призводить до проносного ефекту. Магнію сульфат порошок також жовчогінну та сечогінну дії на організм.

Магній є фізіологічним антагоністом кальцію, метаболічним кофактором більшості обмінних реакцій, у тому числі пов'язаних із синтезом і вивільненням енергії, зменшує секрецію катехоламінів, регулює функціонування Na+-К+-АТФази, нейрохімічну передачу, м'язову збудливість, знижує вміст ацетилхоліну в центральній нервовій системі, периферичній нервовій системі, внаслідок чого чинить седативну, аналгетичну, протисудомну, спазмолітичну, жовчогінну та токолітичну дію. Розчин Магнію сульфат для ін'єкцій розширює коронарні та периферичні артерії, знижує артеріальний тиск, постнавантаження на серце, гальмує розвиток реперфузійного ураження міокарда. Зменшує частоту шлуночкових і надшлуночкових аритмій, сповільнює провідність у ділянці синусового та атріовентрикулярного вузла.

При збільшенні рівня магнію у плазмі крові вище 4 мЕкв/л глибокі сухожильні рефлекси спочатку знижуються, а потім зникають, коли рівень магнію у плазмі наближається до 10 мЕкв/л. На цьому рівні може виникнути параліч дихання. Серцева блокада також може виникати при цьому або нижчому рівні магнію у плазмі крові. Концентрація магнію в сироватці крові, що перевищує 12 мЕкв/л, може призвести до летального наслідку.

Фармакокінетика

Послаблюючий ефект обумовлений зміною осмотичного тиску, затримкою всмоктування води в кишечнику, розрідженням і збільшенням обсягу кишкового вмісту, роздратуванням ентерорецепторів, що сприяє полегшенню акта дефекації.

При парентеральному введенні магній швидко надходить до органів і тканин, проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр, плаценту, у високих концентраціях проникає у грудне молоко. Екскретується препарат переважно із сечею.

Магнію сульфат для чого призначається?

Порошок Магнію сульфат:

Запори. Як антидот при отруєнні солями барію.

Розчин Магнію сульфат:

Гіпертонічний криз, шлуночкові порушення ритму серця (тахікардія типу «пірует»); судомний синдром еклампсія, гіпомагніємія, підвищена потреба в магнії. У комплексній терапії передчасних пологів, стенокардії напруги, при отруєнні солями важких металів, тетраетилсвинцю, розчинними солями барію (антидот).

Підвищена чутливість, гострі запальні захворювання шлунково-кишкового тракту, кишкова непрохідність, жовчокам'яна хвороба, обструкція жовчовивідних шляхів, гострі гарячкові стану, артеріальна гіпотензія, стани, пов'язані з дефіцитом кальцію та пригніченням дихального центру, тяжка форма ниркової недостатності.

Знижує ефект пероральних антикоагулянтів, фенотіазинів. Зменшує абсорбцію ципрофлоксацину, тетрацикліну, послаблює дію стрептоміцину і тобраміцину.

Препарат посилює дію лікарських засобів, що пригнічують ЦНС (наркотики, анальгетики).

При одночасному застосуванні міорелаксантів і ніфедипіну посилюється нейром'язова блокада.

З особливою обережністю застосовувати пацієнтам, які приймають серцеві глікозиди, оскільки їх сумісне застосування може призвести до блокади серця. Внутрішньовенне введення кальцію застосовують для лікування передозування магнію.

Перед початком терапії слід визначити рівень магнію в крові з метою запобігання передозуванню при токсикозі. У дорослих нормальний рівень магнію у плазмі крові становить 0,75-1,26 ммоль/л.

При застосуванні препарату слід враховувати, що підвищення виділення магнію із сечею відбувається при збільшенні позаклітинної рідини, розширенні ниркових судин, гіперкальціємії, підвищеному виведенні натрію із сечею, при призначенні осмотичних сечогінних (сечовина, маніт, глюкоза), «петльових» сечогінних (фуросемід, етакринова кислота, тіазиди), при прийомі серцевих глікозидів, кальцитоніну, тиреоїдину, при тривалому введенні дезоксикортикостерону ацетату (більше 3-4 діб). Для хворих літнього віку та для хворих із тяжким порушенням функції нирок доза препарату має становити не більше 20 г магнію сульфату (81 ммоль Mg2+) протягом 48 годин, хворим з олігурією або тяжким порушенням функції нирок магнію сульфат не слід вводити швидко.

Розчин магнію сульфату може застосовуватися для корекції гіпомагніємії у пацієнтів відділення інтенсивної терапії. Для пацієнтів цієї категорії необхідний щоденний контроль рівня магнію в сироватці крові, а магнію сульфат є препаратом вибору для поповнення його дефіциту.

Внутрішньовенне введення магнію сульфату необхідно здійснювати повільно: при надто високій швидкості введення можливе виникнення гіпермагніємії (симптоми - нудота, парестезії, седативний ефект, гіповентиляція аж до апное, зниження глибоких сухожильних рефлексів).

Магнію сульфат у допологовий період широко застосовують в акушерській практиці. Систематичні огляди та керівництва з клінічної практики рекомендують його застосовувати з метою нейропротекції матері в разі прееклампсії або еклампсії та для нейрозахисту плода і профілактики розвитку церебрального паралічу у жінок із ризиком передчасних пологів.

Застосування в період вагітності та годування груддю

Препарат протипоказаний для вагітних. Сульфат магнію може спричинити аномалії розвитку плода при введенні вагітним жінкам понад 5-7 днів. Існують ретроспективні епідеміологічні дослідження та повідомлення про випадки захворювання, що фіксують такі аномалії розвитку плода як гіпокальціємія, демінералізація скелета, остеопенія та інші скелетні аномалії при введенні сульфату магнію вагітним жінкам більше 5-7 днів безперервно.

У період грудного вигодовування жінкам потрібно застосовувати препарат під контролем лікаря в разі, якщо користь для матері перевищує ризик для дитини (плоду).

Діти

Ліки застосовувати дітям віком від 6 років тільки за призначенням лікаря.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Не впливає.

Магнію сульфат як пити? Як проносний засіб магнію сульфат при запорі у порошку призначати всередину (на ніч або натщесерце за 30 хвилин до їди) 1 раз на добу: дорослим - по 10-30 г в ½ склянки води, дітям старше 12 років - по 10 г в ½ склянки води, дітям 6 -12 років призначати від 5 до 10 г (тобто від половини до цілого об'єму питного розчину, приготованого з розрахунку 10 г на ½ склянки води).

При хронічних закрепах зовнішнє застосування в клізмах 10 г розчинити в 500 мл води та застосовувати в кількості, призначеної лікарем.

При отруєнні розчинними солями барію призначати дорослим всередину 20-25 г порошку, розчиненого в 200 мл води.

Гіпомагніємія. При помірно вираженій гіпомагніємії (0,5-0,7 ммоль/л) дорослим вводити по 4 мл (1 г магнію сульфату) внутрішньом'язово кожні 6 годин. При необхідності лікар може призначити магнію сульфат уколи в індивідуальному дозуванні, особливо при вираженому дефіциті магнію. При тяжкій гіпомагніємії (<0,5 ммоль/л) при внутрішньом'язовому введенні сумарну дозу збільшити до 1 мл/кг (магнію сульфат 250 мг) і вводити частинами протягом 4 годин. У вигляді внутрішньовенної інфузії при тяжкій гіпомагніємії 20 мл препарату (5 г магнію сульфату) додати до 1 л 0,9 % розчину натрію хлориду або 5 % глюкози і вводити протягом щонайменше 3 годин. Максимальна добова доза при внутрішньовенному введенні становить 72 мл (18 г). За необхідності інфузію повторити протягом кількох діб. Для коректного розрахунку дози необхідно контролювати рівень магнію, враховуючи втрати рідини з сечею.

У разі прееклампсії або еклампсії вводити внутрішньом'язово або внутрішньовенно. Спочатку одноразово внутрішньом'язово вводити магнію сульфат 10 мл у кожну сідницю або внутрішньовенно 16 мл (4 г магнію сульфату) протягом 3-4 хвилин. Далі продовжувати вводити внутрішньом'язово 16-20 мл (4-5 г) кожні 4 години або внутрішньовенно краплинно 4-8 мл/годину (1-2 г/годину) при постійному контролі сухожильних рефлексів і функції дихання. При важкій формі прееклампсії або еклампсії загальна початкова доза становить 10-14 г сульфату магнію. Терапію продовжувати до припинення нападу. Максимальна добова доза - 40 г магнію сульфату, при порушенні функції нирок - 20 г/48 год і потрібно часто контролювати концентрацію магнію у сироватці крові.

Новонароджені. При внутрішньочерепній гіпертензії та тяжкій асфіксії у новонароджених вводити внутрішньом'язово, починаючи з дози 0,2 мл/кг маси тіла на добу, підвищуючи дозу на 3-4-у добу до 0,8 мл/кг маси тіла на добу протягом 3-8 діб у комплексній терапії. Для ліквідації дефіциту магнію у новонароджених призначати по 0,5-0,8 мл/кг 1 раз на добу протягом 5-8 днів.

Купити препарат Магнію сульфат можна за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за привабливою вартістю. Актуальна ціна ампули Магнію сульфат вказана в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.

Симптоми. Інтоксикація магнієм проявляється різким зниженням артеріального тиску і паралічем дихання. Зникнення колінного рефлексу є важливою клінічною ознакою початкової стадії гіпермагніємії. У разі передозування може потребуватися штучна вентиляцію легенів (до внутрішньовенного введення солей кальцію) для запобігання та лікування нервово-м'язової блокади, спричиненої магнієм.

Лікування: внутрішньовенне введення розчину кальцію хлориду або кальцію глюконату - 5-10 мл 10% розчину, проводити оксигенотерапію, вдихання карбогену, штучне дихання, перитонеальний діаліз або гемодіаліз.

Гіпермагніємія у новонародженого може вимагати реанімації та штучної вентиляції легень шляхом ендотрахеальної інтубації або вентиляції з позитивним тиском, а також внутрішньовенного введення кальцію.

Переривання вагітності, загострення запальних процесів в шлунково-кишковому тракті, нудота, блювота, алергічні реакції. У разі тривалого застосування можливе порушення водно-сольового обміну, порушення харчування організму, атонія товстого кишечника.

При застосуванні препарату в терапії гіпертензивних кризів (ГК) побічні реакції можуть бути дуже різноманітними та найчастіше включають головний біль та/або запаморочення, різноманітні порушення зору, слабкість у кінцівках, судоми, біль у ділянці серця, відчуття серцебиття та задишку, озноб, відчуття страху, підвищення потовиділення та інші.

З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: задишка, пригнічення дихання.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання.

З боку нирок та сечовидільної системи: поліурія.

З боку обміну речовин, метаболізму: гіпокальціємія, гіпофосфатемія, гіперосмолярна дегідратація.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, загальна слабкість, сонливість, сплутаність свідомості, втрата свідомості, зниження сухожильних рефлексів, диплопія, порушення мовлення, тремор та оніміння кінцівок.

З боку психіки: пригнічення настрою, тривожність.

З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія, брадикардія, серцебиття.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: гіперемія, свербіж, висипання, кропив'янка.

З боку репродуктивної системи та функції молочних залоз: атонія матки.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Термін придатності - 5 років.